Чому клієнти повертаються до стосунків, які завдають болю?
Чому раціональне усвідомлення не призводить до змін?
Чому спроби переконати клієнта «піти» часто не працюють?
Як відрізнити любов, залежність, співзалежність і травматичну прив'язаність?

Це курс про те, як формується прив'язаність до людини, яка одночасно є джерелом любові та болю, і як працювати з цим феноменом у психотерапії.

ПРОГРАМА КУРСУ:

• феноменологія та ознаки травматичної прив'язаності; 
• історія концепції та сучасні підходи до розуміння феномену;
• теорія прив'язаності та її клінічне значення;
• ранній досвід і формування вразливості до травматичних зв'язків;
• нейробіологія прив'язаності, стресу та залежності;
• цикл травматичного зв'язку та механізми періодичного підкріплення;
• нарцисичні, прикордонні та інші типи стосунків, у яких формується травматична прив'язаність;
• захисні механізми та обриви контакту в підтриманні зв'язку;
• травматична прив'язаність і співзалежність: подібності та відмінності;
• діагностика та концептуалізація випадку;
• терапевтичні стратегії та інтервенції;
• робота з амбівалентністю, ідеалізацією, соромом і страхом втрати;
• типові помилки терапевта та терапевтичні пастки;
• використання терапевтичних стосунків як простору формування безпечної прив'язаності;
• розбір клінічних випадків учасників.

ЩО ВИ ОТРИМАЄТЕ:
✓ системне та науково обґрунтоване розуміння феномену травматичної прив'язаності;
✓ інтеграцію знань із теорії прив'язаності, психодинамічних підходів, нейробіології та травматерапії;
✓ здатність розпізнавати травматичну прив'язаність у клінічній практиці та проводити диференційну діагностику;
✓ навички побудови концептуалізації випадку;
✓ розуміння механізмів, які утримують клієнта в руйнівних стосунках;
✓ набір терапевтичних інтервенцій для різних етапів роботи;
✓ розуміння меж терапевтичного впливу та типових помилок у роботі з такими клієнтами;
✓ більш впевнену професійну позицію у роботі зі складними випадками прив'язаності, залежності та повторюваних деструктивних стосунків.

Курс поєднує теорію, аналіз клінічних випадків, групові обговорення, практичні вправи та розбір терапевтичних інтервенцій, які можуть бути безпосередньо використані у клінічній практиці.